Курортний серіал… або про ПАТЕНТНУ ЧИСТОТУ

Прокурор та Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримали.

Відповідач позовні вимоги заперечив з мотивів, вказаних у поданому відзиві та поясненнях.

 Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позивач –приватний підприємець ОСОБА_1, як автор винаходу (патенту № НОМЕР_1 «Спосіб застосування озону для лікувальних ванн»)  звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «***» про захист прав інтелектуальної власності, що полягає у забороні рекламувати, виготовляти та пропонувати послугу (воду з використанням озону/кисню для зовнішніх та внутрішніх лікувальних процедур), зобов‘язанні відповідача подати інформацію в новинах 5-го телевізійного каналу про навмисне порушення ним прав інтелектуальної власності  та стягненні авторської винагороди у сумі 2 450 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що він є власником патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «Спосіб застосування озону для лікувальних ванн», що зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на винаходи 10.09.2008 року.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги зазначив, що бальнеологічні гідромасажні ванни ЗАТ «***» придбав у ТзОВ «***», згідно договору купівлі продажу від 13.02.2006 р. № А01130206, тобто відповідач почав надавати відповідні послуги з 2006 р. тоді як заявка на корисну модель позивачем була подана 02.07.2007 р., а право на корисну модель, що охороняється патентом у позивача виникло тільки 10.09.2008 р.

 Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що провадження у справі слід припинити виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого  немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи  і в установленому порядку набули статусу суб‘єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб‘єктами підприємницької діяльності.

Виходячи з приписів статті  ст. 432 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

Статтею 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»визначено, що захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про порушення прав власника патенту.

Приписами ст. 421 Цивільного кодексу України встановлено, що суб‘єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об‘єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник) та інші особи яким належать особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до стаття 423 Цивільного кодексу України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

Майновими правами інтелектуальної власності, відповідно до статті 424  Цивільного кодексу України є:

Відповідно ст.1 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, винахідник - людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід, тобто винахідник це завжди фізична особа.

Законодавством, що регулює питання захисту прав інтелектуальної власності, зокрема Законом України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» не встановлено процесуальних особливостей щодо підвідомчості справ про порушення майнових прав інтелектуальної власності.

Згідно зі статтею 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага,  тобто майнові права, результати інтелектуальної, творчої діяльності відносяться  до об’єктів цивільних прав.

Усі спори щодо визнання авторства на твір підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, в тому числі  в разі набуття   юридичною особою прав суб’єкта права інтелектуальної власності на твір, який створений у зв’язку з виконанням трудового договору або який створено на замовлення.

При визначенні судової юрисдикції інших категорій справ, щодо захисту авторського права або суміжних прав суд зобов‘язаний виходити з положень статей 3 та 15 Цивільного процесуального кодексу України, статей 1 та 12 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають зокрема те, що в порядку цивільного судочинства підлягає вирішенню спір за участю фізичної особи – суб‘єкта підприємницької діяльності, якщо цей спір виник не у зв’язку із здійсненням нею господарської діяльності.

Наявність в автора, власника патенту, статусу суб’єкта підприємницької діяльності не змінює підвідомчості справи у спорі про захист прав інтелектуальної власності та стягнення авторської винагороди .

В судових засіданнях позивач та представник прокуратури Львівської області пояснили суду, що здійснення позивачем підприємницької діяльності полягає в тому, що позивачем створено 40 винаходів, які можна реалізовувати, створювати виключно у процесі господарської діяльності з метою обміну на ринку та попиту  - пропозиції. Підприємницька діяльність позивача полягає у пропонуванні іншим фізичним та юридичним особам, в тому числі відповідачеві, послуг з надання права використання запатентованих винаходів та корисних моделей, яке належить позивачеві.

Розглянувши позовну заяву та додані  до неї документи, господарський суд прийшов до висновку про необхідність її повернення. Роблячи такий висновок, суд виходив з наступного.  

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. У позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги до  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, та не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини про порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 прав позивача. Як вбачається  з долученої до позовної заяви  незавіреної копії  патенту на корисну модель № НОМЕР_1 „Спосіб застосування озону для лікувальних ванн”, власником патенту не  є  Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Власником патенту є громадянин ОСОБА_1, який не є (як громадянин) відповідачем  за  позовною заявою ТОВ „***” від 24.01.2011р. Сам факт звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовними  заявами до господарського суду до ЗАТ „***” та ТзОВ „Діагностично-реабілітаційний курортний комплекс „***” не є порушенням  Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  прав позивача, оскільки  право на звернення до суду за захистом прав  Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1  надано Конституцією України та ГПК України.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що Відповідачі порушують його право шляхом використання патентів на корисну модель №32840 від 10.06.2008 р. №35139 від 10.09.2008 р., авторського свідоцтва СРСР №1360378 від 15.08.1987 р. Крім цього, вказує також на те, що Позивач, як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, не подав доказів про те, що спір між сторонами виник у зв’язку із здійсненням ним господарської діяльності, а відтак останній має право як фізична особа ОСОБА_2 - учасник цивільних правовідносин скористатись своїми правами на захист інтелектуальної власності, які задекларовані в ст. 432 Цивільного кодексу України та ст. 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», і як власник патенту звернутись за захистом своїх прав. Відповідно до цього, в позові – відмовлено.

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 та директор НВП «***»ОСОБА_3, не погодившись з винесеним рішенням, подали апеляційну скаргу б/н від 20.12.2010 р., в якій покликаються на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Судом при винесенні рішення не враховано того, що позовна заява стосується виключно щодо регулювання спору в господарській діяльності, що випливає із ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 14 Господарського кодексу України, а також ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», п.п. 5-8 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 01.06.2000 р. №1771-ІІІ. Скаржники вказують, що ОСОБА_2 звернувся до господарського суду як роботодавець, оскільки власником патентів є тільки роботодавець, що зазначено в самих патентах Державним департаментом інтелектуальної власності. Відповідач – ГОК «***»не володіє власною ліцензією на використання патентів роботодавця, що мають власні охоронні документи на виготовлення розчину - озонової води, не звертався за примусовою ліцензією до Кабінету Міністрів України та до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України згідно вимог Закону України «Про охоронну прав на винаходи і корисні моделі». Крім цього, також вказує, що і не звертався і відповідач за дозволом до авторів винаходу 335139 А, №32840, №1360378 (патент СРСР);

Судом також не взято до уваги те, що Відповідач не заперечив ціни позову, не надав до матеріалів справи квартальних та річних декларацій про обсяги наданих послуг із застосуванням нагрітої води, озону для поставки його в організм пацієнтів. Також судом не взято до уваги висновок судової експертизи по застосуванню корисної моделіт№35139 «Спосіб застосування озону для лікувальних ванн», власник –Позивач ОСОБА_2, де по аналогічній справі має місце таке саме порушення, яке підтверджує прокуратура Львівської області про повне застосування озону для ванн, які постачає торгова фірма «***», яка не володіє ніякою охороною на товари на території України.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, просить прийняти нове, яким позовні вимоги –задовольнити.

10.01.2011 р. в канцелярію суду від СПД-ФО ОСОБА_2 поступила заява про відвід колегії суддів, в складі: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Кордюк Г.Т., Мурської Х.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.11 р. відмовлено в задоволенні заяви СПД-ФО ОСОБА_2, б/н від 05.01.11 р. про відвід колегії в складі: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Кордюк Г.Т., Мурської Х.В.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судовою колегією задоволено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Позивач та третя особа в судовому засіданні 20.01.11 р. підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в останній.

Відповідачі письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, однак в судовому засіданні 20.01.11 р. заперечили доводи апеляційної скарги, вважають таку необґрунтованою, а відтак просять рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та з повним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Позивачами - Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою (надалі –СПД-ФО) ОСОБА_2 та співавторами - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на розгляд господарського суду подано позовну заяву до Готельно-оздоровчого комплексу «***» про стягнення з Відповідача по 650 000 грн. на користь Позивачів (авторської винагороди для виплати співавторам) та заборони рекламувати, виготовляти, пропонувати послугу (воду для лікувальних ванн, з використанням озону/атомарного кисню) та знищення обладнання для озонування (Т-1, а.с.3-6). Позовні вимоги мотивовано тим, що Позивачам із реклами і Інтернеті стало відомо, що ГОК «***» воду обробляє озоном (атомарним киснем), яку застосовує для ванн своїх пацієнтів та отримує доходи за допомогою стандартного обладнання, яке немає правової охорони на території України. Названа дія наданих медичних послуг є грубим порушенням ст. 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і користі моделі», ст.ст. 13 та 41 Закону України «Про власність», ст. 54 Конституції України, ст. 20 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Відповідач, як вказують Позивачі, не володіє власною ліцензією на використання інтелектуальної власності інших фізичних осіб, не має власних охоронних документів на виготовлення розчину – озонованої води, не провів досліджень на патентну чистоту своїх медичних послуг. Крім цього, не звертався за дозволом до авторів винаходу №35139 (Т-1, а.с.10), №32840 (Т-1, а.с.9), №1360378 (патент СРСР (Т-1, а.с.8)), який має охорону на території України, а відтак немає охоронних документів на застосування такої озонової технології лікування.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.08.2010 р. (Т-1, а.с.69-70) залучено до участі у справі відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України відповідачем 1 –ТзОВ «***»(82391 Львівська область, м. Борислав, смт. Східниця, вул.. Незалежності, 35 код ЄДРПОУ ***) та відповідачем 2 ТзОВ «***»(смт. Східниця, вул.. 16 Липня, 1, Львівська область , код ЄДРПОУ ***), з огляду на те, що ГОК «***»є лише виробничим приміщенням юридичної особи: ТзОВ «***». Крім цього, ТзОВ «***» згідно договору оренди частини нежитлової будівлі від 15.04.10 р. передало в оренду ТзОВ «***» площею 12 кв. м. і власне останнє надає медичні послуги (Т-1, а.с.89, а.с.90).

З патентів, на які покликається Позивач вбачається, що ОСОБА_2, як фізична особа-громадянин є власником патенту на корисну модель №35139, який зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на винаходи –10.09.2008 р. «Спосіб застосування озону для лікувальних ванн». Права на корисну модель згідно даного патенту є чинними з 10.09.2008 р. (Т-1, а.с.10).

Власником патенту на корисну модель №32840 «Спосіб лікування товстої кишки в умовах курорту», який зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на винаходи –10.06.2008 р. є ОСОБА_7. Винахідниками способу є ОСОБА_7 (UA), ОСОБА_2 (UA), ОСОБА_3 (UA) та ОСОБА_8 (UA) (Т-1, а.с.9). Дію даного патенту було припинено з 11.09.2010 р. та поновлено з 22.10.2010 р. у зв’язку із оплатою за вказаний патент збору, що підтверджується довідкою Відділення забезпечення державної реєстрації ДП «Український інститут промислової власності»від 27.10.2010 р. за №44208/3. Патентоволодільцем авторського свідоцтва СРСР №1360378, зареєстрованого в Державному реєстрі винаходів СРСР –15.08.1987 р. є ОСОБА_7, а авторами є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (Т-1, а.с.8). З вищенаведених патентів вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виступають в статусі фізичних осіб та авторів винаходів.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 462 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом, згідно вимог ст. 463 ЦК України.

Згідно з вимогами ст. 464 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; виключне право дозволяти використання винаходу , корисної моделі , промислового зразка (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що з наявних в матеріалах справи патентів вбачається, що власником (винахідником, автором) даних патентів є ОСОБА_2, як фізична особа – громадянин –творець об’єкта права інтелектуальної власності.

Крім цього, з резолютивної частини позовної заяви вбачається, що останній просить стягнути з Відповідачів авторську винагороду по 650 000 грн. на свою користь та 650 000 грн. на користь ОСОБА_3 тобто, такі захищають свої права як винахідників (авторів), що вірно встановлено місцевим господарським судом.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахідник –людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід тобто це фізична особа.

У відповідності до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «***»будь-яких медичних послуг –не надає, оскільки придбана ним у ТзОВ «***»м. Київ ванна Ocean Hydroxer Standard, 1 шт. використовується як гідромасажна ванна для масажу всього тіла або його частини водяним струменем, діє як механічний та тепловий подразник. Технічні характеристики та конфігурація гідро масажної ванни не дозволяють використовувати мінеральну воду для проведення процедур та підключати до неї прилади, призначенні для збагачення води атомарним киснем (озоном).

Також матеріалами справи встановлено, ТзОВ «***» займається медичною практикою на підставі ліцензії серії АВ№*** (Т-2, а.с.30), яка видана Міністерством охорони здоров»я України *** р. №** і дійсна до *** р. на право зайняття медичною практикою з терапії, акушерства і гінекології, офтальмології, урології, неврології, фізіотерапії, лікувальної фізкультури, народної та нетрадиційної медицини, кардіології, клінічної лабораторної діагностики, ультразвукової діагностики.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що підтверджено матеріалами справи та поясненнями представників сторін, що Відповідачем 2 рекламувалися лише ті медичні послуги, які він надає відповідно до Ліцензії серії АВ № ***, виданої Відповідачу-2 Міністерством охорони здоров’я України, ***р. № ***, виходячи з технічних можливостей апарату edozon comfort»(в комплекті 10 наборів для великої аутогемотерапії та 10 комплектів для газації в пластиковому мішку), набір для великої аутогемотерапії, катетер для кишкової інсуфляції, виготовлений фірмою: ERMANN Apparatebau GmbH”, Branch Dieselstr, м. Кляйнвальштадт, придбаний ТзОВ “***” за Договором поставки № *** від ***р. в ТзОВ “***”, м. Київ (Т-2, а.с.17-18).

Враховуючи вищенаведене, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, що Відповідачами порушується його право, як суб»єкта підприємницької діяльності –фізичної особи, шляхом використання патентів на корисну модель №***від ***р. №*** від ***р., авторського свідоцтва СРСР №1360378 від 15.08.1987 р., в яких він виступає винахідником (автором).

В постанові Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010р. № 5 “Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав” зазначено, що позови про захист авторського права і (або) суміжних прав пред’являються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу ІІІ Цивільно-процесуального кодексу України. В п. 3 зазначеної постанови, чітко вказано, що в порядку цивільного судочинства підлягає вирішенню спір за участю фізичної особи –суб’єкта підприємницької діяльності, якщо цей спір виник не у зв’язку зі здійсненням нею господарської діяльності.

Позивач, як суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа, не надав ні місцевому господарському суду, ні апеляційному господарському суду належних та допустимих доказів того, що зазначений спір виник у зв’язку із здійсненням ним господарської діяльності.

Відповідно до цього, місцевим господарським судом вірно роз’яснено Позивачу, авторам та співавторам винаходів, що такі мають право скористатися своїми правами на захист прав інтелектуальної власності, які випливають з патентів, якими Позивач обґрунтовує позовні вимоги в порядку загального судочинства, як фізична особа - автор.

Щодо покликання Скаржників в апеляційній скарзі та в доповненні до неї про розгляд справи за участю прокуратури, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу , порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадян або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Частиною 3 встановлено, що прокурор про свою участь у вже порушеній справі повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні –також і усно.

В процесі розгляду справи в місцевому господарському суді та Львівському апеляційному господарському суді прокурор не звертався з заявою про вступ у справу, а залучення прокурора до участі у справі в судовому порядку не передбачено нормами ГПК України, а тому вимога Позивача про розгляд справи за участю прокурора є безпідставною.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень чого Скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

В судове засідання 04.08.2010р. з’явився позивач та прокурор.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи  у зв’язку з його перебуванням у щорічній черговій відпустці.

Враховуючи наведене, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи,  суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи та зобов’язати прокурора і позивача письмово обґрунтувати, які саме права позивача, як суб’єкта підприємницької діяльності порушив відповідач.