НОВИНИ

З 1 січня 1993 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992року всі нормативно-правові акти міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер підлягають обов’язковій державній реєстрації.

Отже, Тимчасова методика (основні положення) з визначення доходу від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій Державного патентного відомства України діє з 1 грудня 1992 року до …

12 липня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (№2658-Ш), в прикінцевих положеннях якого зобов’язала Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом… Закон набув чинності з дня його опублікування (“Відомості Верховної Ради (ВВР)”, 2001, N 47, ст.251)

(основні положення)
ВИЗНАЧЕННЯ ДОХОДУ ВІД ВИКОРИСТАННЯ ВИНАХОДІВ І РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКИХ ПРОПОЗИЦІЙ

ПОГОДЖЕНО	„ЗАТВЕРДЖУЮ”
Заступник міністра фінансів України	Голова Державне патентну відомства України
(Підпис) П.В. Сліпченко 1 грудня 1992 року (відбиток печатки)	(підпис) В.Л. Петров 1 грудня 1992 року (відбиток печатки)
Заступник міністра статистики України (підпис) І.А. Іванченко (відбиток печатки)

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Тимчасова методика (основні положення) визначення доходу від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій (надалі — Методика) розроблена у відповідності з:

1.2. Методика встановлює єдині методичні принципи визначення доходу від використання винаходів та раціоналізаторських пропозицій. Вона призначена для:

1.3. Методика є обов'язковою для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності і є основою для розробки і затвердження за погодженням з Державним патентним відомством України міністерствами і відомствами нормативних документів з питань, зазначених в п. 1.2, що враховують конкретні особливості галузей.

1.6. По розрахунках економічної ефективності використання винаходів, і раціоналізаторських пропозицій, які виконані відповідно до законодавства, що діяло раніше, перерахунки не виконуються.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ДОХОДУ

2.1. Доход від використання винаходу у власному виробництві — це причинно-наслідково подія пов'язана з відмінними ознаками формули винаходу частина або весь доход від реалізації продукції, виготовленої із застосуванням винаходу.

Доход від продажу ліцензії на використання винаходу — це причинно-наслідково пов'язана з відмінними ознаками формули винаходу частина або вся сума, що надійшла від продажу ліцензії.

Доход від використання раціоналізаторської пропозиції— це причинно-наслідково пов'язана з відмінними ознаками пропозиції, наведеними в її описі, частина або весь доход від реалізації продукції, виготовленої із застосуванням раціоналізаторської пропозиції.

У залежності від зазначеного удосконалення чи створення застосовуються такі підходи до визначення доходу.

2.3. При удосконаленні продукції, технологічних процесів. устаткування тощо доход від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій виражається в прирості прибутку і визначається за формулою:

2.3.1. Якщо удосконалення не приводить до зміни обсягу виробництва і ціни продукції. що випускається, то доход від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції виражається в прирості прибутку через зниження собівартості продукції і визначається за формулою:

2.3.2. Якщо удосконалення не приводить до зміни ціни продукції, але при цьому змінюється обсяг виробництва та собівартість, то доход від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції за розрахунковий період виражається в прирості прибутку і визначається за формулою:

2.4. При освоєнні нової продукції, а також в інших випадках, коли на підприємстві відсутні показники для співставлення (облікові документи за нормативним часом знищені тощо), доход від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції визначається як частина доходу від реалізації відповідної продукції за формулою:

2.5. Якщо в продукції використано декілька винаходів і раціоналізаторських пропозицій і при цьому їх відмінні ознаки частково або повністю співпадають, то частина собівартості продукції, що припадає на відмінні ознаки винаходу чи раціоналізаторської пропозиції, визначається за формулою:

2.6. Якщо конкретна техніко-економічна характеристика продукції покращилася завдяки сумісному використанню винаходів і (чи) раціоналізаторських пропозицій, то при розрахунку доходу від використання кожного винаходу і раціоналізаторської пропозиції, вибраний у вищенаведеній таблиці коефіцієнт впливу на якість продукції зменшується пропорційно кількості вказаних винаходів і раціоналізаторських пропозицій.

2.7. При розрахунку встановленого «Тимчасовим положенням про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні» розміру авторської винагороди визначений у відповідності з виїдена-веденими формулами доход зменшується на суму належних до сплати у бюджет податку на доходи, податку на добавлену вартість, акцизного збору, інших обов'язкових платежів, що вносяться у встановленому порядку з доходу.

3. ВИЗНАЧЕННЯ ЗАТРАТ, ВІДНЕСЕНИХ ДО СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

3.1. Собівартість продукції. в тому числі склад матеріальних і прирівняних до них затрат, віднесених до собівартості продукції (робіт, послуг) визначається відповідно до «Основних положень про склад витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах», затверджених 30 листопада 1990 р. № ВГ-7-9, 133, 01-17/ 2616. 17-24/10-69 державними економічними органами колишнього СРСР, з врахуванням змін і доповнень, внесених союзними органами та органами України.

3.2. При визначенні собівартості продукції використовують дані звітних калькуляцій і зведеного обліку затрат, які відображають затрати і обсяги виробництва, що реально склалися.

У випадках, коли конкретні поточні затрати в обліку не визначалися, їх величина знаходиться розрахунковим шляхом. виходячи з встановлених чи реально існуючих норм. цін, тарифів тощо.

3.3 Розрахунок зниження собівартості продукції повинен враховувати тільки ті затрати. які змінюються у зв'язку з використанням винаходу чи раціоналізаторської пропозиції. При цьому накладні витрати (цехові, загальнозаводські та ін.) мають бути скориговані прямим рахунком за статтями затрат, що змінюються.

3.4. Затрати на сировину і матеріали визначаються прямим рахунком, виходячи з норм витрат матеріалів на одиницю продукції та цін, що склалися, з урахуванням транспортно-заготівельних затрат.

3.5. Затрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, напівфабрикати, що виготовляються самим підприємством, визначаються шляхом калькулювання собівартості цих затрат.

3.6. Затрати на покупні вироби і напівфабрикати визначаються прямим рахунком і залежать від кількості придбаних виробів і напівфабрикатів, їх вартості з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.

3.8. Затрати на основну і додаткову заробітну плату при відрядній оплаті праці визначаються за формулою:

3.9. Затрати на основну і додаткову заробітну плату виробничих робітників за погодинною оплатоою праці визначаються за формулою:

3.10. Затрати на силову електроенергію для приведення в рух верстатів, пресів та інших механізмів визначаються за формулою:

3.12. Затрати на газ, що використовується для технологічних цілей (підтримання необхідної температури в печах), визначаються за формулою:

3.14. Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів нараховуються у порядку, визначеному листом Міністерства фінансів і Міністерства економіки України від 25 січня 1991 р. № 04-503-3/21-31/31 «Про нарахування амортизації».

3.15. Знос малоцінного та швидкозношуваного інструменту в розрахунку на одиницю продукції по окремій операції визначається за формулою:

3.16. Знос малоцінних та швидкозношуваних пристосувань, що застосовуються при виконанні даної операції при виготовленні одиниці продукції. визначається за формулою:

3.17. До завтрат по статті «Втрати від браку» відносяться витрати від остаточно забракованої продукції та втрати від зниженої якості продукції.

Втрати від остаточно забракованої продукції в розрахунку на одиницю виготовленої продукції визначаються за формулою:

3.18. Затрати на виправлення забракованої продукції, що припадають на одиницю виготовленої продукції, визначаються за формулою:

3.19. Втрати від зниження якості продукції, що припадають на одиницю виготовленої продукції, визначаються за формулою:

4. ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ ВИКОРИСТАННЯ ВИНАХОДУ ТА

РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКОЇ ПРОПОЗИЦІЇ

4.1. Використанням винаходу чи раціоналізаторської пропозиції визнається реалізація продукції, виготовленої з їх застосуванням, а також застосування способу.

Продукція визнається виготовленою о застосуванням винаходу, а спосіб застосованим, якщо в них використана кожна ознака, включена до незалежного пункту формули винаходу, або еквівалентна їй.

Продукція визнається виготовленою із застосуванням раціоналізаторської пропозиції, а спосіб застосованим, якщо в них використана кожна ознака, включена до опису раціоналізаторської пропозиції, або еквівалентна їй.

Креслення (схеми, ескізи тощо), що додаються до заяви на раціоналізаторську пропозицію, вважаються складовою частиною опису пропозиції.

Еквівалентною вважається ознака, що вказана у формулі винаходу чи описі раціоналізаторської пропозиції, якщо суть винаходу чи раціоналізаторської пропозиції не змінюється, досягається такий же результат, а засоби виконання заміщені рівноцінними.

4.2. Датою початку використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції є дата реалізації продукції, виготовленої із застосуванням винаходу чи раціоналізаторської пропозиції.

Дата початку використання підтверджується актом про використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції або рівнозначним документом.

4.3. Не вважається використанням винаходу та раціоналізаторської пропозиції виготовлення, випробування, перевірка предмету винаходу чи раціоналізаторської пропозиції виключно з експериментальними цілями.

4.7. Якщо патент одержано в результаті обміну авторського свідоцтва колишнього СРСР і винахід почав використовуватися до дати обміну. то вказаний п'ятирічний строк починається від дати початку використання винаходу за його авторським свідоцтвом.

4.8. Після одержання підприємством патенту на винахід чи видання підприємством посвідчення на раціоналізаторську пропозицію, винагорода авторам винаходу чи раціоналізаторської пропозиції та винагорода особам, які сприяли створенню, одержанню правової охорони і використанню винаходу чи раціоналізаторської пропозиції, сплачується протягом строку чинності патенту або протягом двох років від дати початку використання раціоналізаторської пропозиції.

4.9. При обчисленні дворічного строку від дати початку використання раціоналізаторської пропозиції можливі перерви в її фактичному використанні до уваги не приймаються і дворічний строк не продовжується на час перерви (перерв), що трапилася.

Начальник Управління економіки промислової власності Державного патентного відомства України, д.е.н.

Немає нічого більш постійного, ніж ТИМЧАСОВА МЕТОДИКА

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

2. ВИЗНАЧЕННЯ ДОХОДУ

3. ВИЗНАЧЕННЯ ЗАТРАТ, ВІДНЕСЕНИХ ДО СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

4. ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ ВИКОРИСТАННЯ ВИНАХОДУ ТА

РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКОЇ ПРОПОЗИЦІЇ