Реальність господарських операцій…

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 
Справа: №   2а-3258/10/2670 (в 1-му томі та 8-ми томах додатків)                                                            Головуючий у 1-й інстанції:  Григорович П.О.
Суддя-доповідач:  Парінов А.Б.  
  ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
  "07" квітня 2011 р.                                                                                 м. Київ

  Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судці Парінова А.Б.,
суддів:           Грибан І.О. , Петрика І.И.,
 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги прокуратури м. Києва та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «***Приват» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборго-ваності, -
 ВСТАНОВИЛА:
  Товариство з обмеженою відповідальністю «***Приват» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкових повідомлень – рішень №0003272306/0 від 29.05.09р., №0003272306/1 від 21.07.09р., №0003272306/2 від 03.11.09р., №0003272306/3 від 28.01.2010р.; №0003182306/0 від 26.06.2009, №0003182306/1 від 05.08.2009, №0003182306/2 від 03.11.2009, №0003182306/3 від 27.01.2010р.;- №0006642306/0 від 09.10.2009, №0006642306/1 від 26.11.2009, №0006642306/2 від 24.02.2010р.; № 0008132306/0 від 24.11.2009, №0008132306/1 від 25.12.2009р.; № 0000050702/0 від 28.01.2010 р.; №0000490720/0 від 05.03.2010р., стягнення з державного бюджету України через Головне  управління Державного казначейства України в м. Києві  бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року у розмірі 4 976 687,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач та прокурор міста Києва  подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.
В засідання учасники процесу не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
          Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду  оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції,  колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Колегією суддів встановлено наступні обставини у справі.
Відповідно до  свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100002565 від 28.11.2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю «***Приват»є платником податку на додану вартість.
Протягом періоду з грудня 2008 року по листопад 2009 року позивач подавав до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість  та розрахунки сум бюджетного відшкодування, відповідно до яких позивачем задекларовано до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 4 976 687,00 грн.
Державною податкової інспекцією в Шевченківському районі м. Києва були проведені позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, зокрема: за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.08 по 30.11.08 року, за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.08 по 31.12.08, про що складено Акт перевірки № 818/2306/34695756 від 25.05.09; за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.09 по 31.01.09, за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.09 по 28.02.09 та складено Акт перевірки №1021/23-06/34695756 від 22.06.09; за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.09 по 31.03.09, за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.09 по 30.04.09 та складено Акт перевірки № 1438/23-06/34695756 від 17.08.09, за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009р. по 30.06.09 та складено Акт перевірки № 1758/23-06/34695756 від 05.10.09 за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.09 по 31.07.09, та складено Акт перевірки № 1953/2306/34695756 від 13.11.09; за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.09 по 31.10.09 та складено Акт перевірки № 11/07-02/34695756 від 19.01.2010.
Висновки вищевказаних актів перевірки обґрунтовані відсутністю доказів фактичного виконання договору комісії та набуття права на товар комітентом; операції з придбання товару ТОВ «***Приват»за договором комісії не є такими, що здійснені з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача; договір комісії є нікчемним і не тягне правових наслідків, оскільки укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, в зв’язку з тим, що ТОВ «***Приват»за даним договором мало намір одержати економічний ефект виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту, а не в результаті підприємницької діяльності та іншої економічної діяльності.
За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. п.3.1 ст. З , п. 4.1. 4.3 ст.4 п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4. п.п.7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР,  що призвело, на переконання контролюючого органу, до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту, та як наслідок завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 976 687,00 грн. за період за листопад 2008 року по жовтень 2009 року, а саме:за листопад 2008 року в сумі 685 232,00 грн; за грудень 2008 року в сумі 545 312,00 грн.; за січень 2009 року в сумі 282 489,00 грн.; за лютий 2009 року в сумі 182 767,00 грн.; за березень 2009 року в сумі 647 835,00 грн.;за квітень 2009 року в сумі 541 242,00 грн.;за травень 2009 року в сумі 383 534,00 грн.; за липень 2009 року в сумі 692 195,00 грн.; за серпень 2009 року в сумі 225 456,00 грн.; за вересень 2009 року в сумі 267 144,00 грн.; за жовтень 2009 року в сумі 523 481,00 грн.
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, - в  разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок –надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (п.п. 7.7.7 (“б”) п. 7.7 ст. 7 Закону).
ДПІ у  Шевченківському  районі м. Києва  згідно з пп. «б», «в»пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 р., із змінами і доповненнями, «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість», п. 9 ч. 6 ст. 11-1 закону України «Про державну податкову службу в Україні»прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- №0003272306/0 від 29.05.2009, №0003272306/1 від 21.07.2009, №0003272306/2 від 03.11.2009, №0003272306/3 від 28.01.2010, якими зменшено задекларовану ТОВ «***Приват»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 827 801 грн., в т.ч.: за грудень 2008 р. в сумі 545 312 грн. та за січень 2009 року в сумі 282 489 грн.;
- №0003182306/0 від 26.06.2009, №0003182306/1 від 05.08.2009, №0003182306/2 від 03.11.2009, №0003182306/3 від 27.01.2010, якими зменшено задекларовану ТОВ «***Приват»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 830 602 грн., в т.ч.: за лютий 2009 р. в сумі 182 767 грн. та за березень 2009 р. в сумі 647 835 грн.;
- №0006642306/0 від 09.10.2009, №0006642306/1 від 26.11.2009, №0006642306/2 від 24.02.2010, якими зменшено задекларовану ТОВ «***Приват»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 692 195, 00 грн.;
- № 0008132306/0 від 24.11.2009, №0008132306/1 від 25.12.2009. якими зменшено задекларовану ТОВ «***Приват»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 225 456, 00 грн.;
- № 0000050702/0 від 28 січня 2010 року, яким зменшено задекларовану ТОВ «***Приват»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 790 625,00 грн., в т.ч.: за вересень 2009 року в сумі 267 144, 00 грн. та за жовтень 2009 року на суму 523 481, 00 грн.;
- № 0000490720/0 від 05 березня 2010 року, яким зменшено задекларовану ТОВ «***Приват»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 924 776, 00 грн., в т.ч.: за квітень 2009 року в сумі 541 242, 00 грн. та за травень 2009 року в сумі 383 534, 00 грн.
Вважаючи наведені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та реальність господарської операції з придбання товару у зв’язку з чим відповідачем протиправно зменшено суму відшкодування податку на додану вартість.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору комісії від 10.10.2008 р., укладеного між TOB «***пром Україна»(Комісіонер) та TOB «***Приват»(Комітент)  Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов'язується укласти від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічний контракт на придбання товару на загальну суму 50 000 000 дол. США та передати все одержане за договором Комітентові, для чого виконати всі необхідні дії для доставки на митну територію України придбаного товару (в т.ч. сплатити всі необхідні платежі для митного оформлення товару).
Згідно з п. 3.1.1 договору  до обов'язків Комітента належить прийняти товар від продавця - нерезидента на території митного контролю (Україна). Сплатити мито та податок на додану вартість при розмитненні товару (уразі, якщо ці платежі не оплачені Комісіонером).
Комісіонер виконує доручення Комітента здійснює розрахунки з третьою особою - (нерезидентом) через свій поточний рахунок.
За виконання доручення до умов Договору Комітент сплачує Комісіонеру  комісійну плату в розмірі 0,5% від   суми Договору.
Всі витрати, зроблені Комісіонером у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за цим Договором, відшкодовуються Комітентом. Для цього Комісіонер надає Комітенту копії всіх документів, що підтверджують такі витрати.
Строк  дії договору -  до 31.12.2014р.
Відповідно до п.п. 1.3. п. 1 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»  платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з  пп. 1.7 наведеної вище статті податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
П.7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;  або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг). Вказаними приписами статті передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робі послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
В статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань  чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.
Колегія суддів зазначає, що в ході проведення перевірки контролюючим органом були встановлені наступні обставини.
Станом на 01.12.2008 р., на 01.01.2009 р. при здійсненні вищезазначених операцій  по договору в документальному циклі брали участь мінімум 4 особи - 1 директор, 3 менеджери, підписання документів здійснювала 1 особа-директор TOB «***Приват», а станом на 01.02.2009р. - 2 особи (директор та кур'єр).
Імпорт продукції хімічної промисловості (каучуку, смоли), перевезення здійснювався через Комісіонера - TOB «***пром Україна»при цьому кошти за імпортовані ТМЦ та понесені витрати (комісійна винагорода, митний огляд вагону, перевезення залізничним транспортом) по договору комісії не сплачено.
Згідно контракту, укладеного в м. Києві від 11.10.2008р. №3 між TOB «***пром Україна»м. Київ - «Покупець», в особі директора *** та фірмою *** S. А.»Suite, 1-А 5 Calle Eusebio A. ***, E 1 Cangrejo, Panama city, Panama  28.860 «Продавець» одержувачем згідно вищезазначеного Контракту являється TOB  «***пром Україна».
До перевірки TOB «***Приват»не надано актів прийому-передачі імпортованого товару від TOB «***пром Україна»(ЄДРПОУ 888).
Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) - за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно ст. 1018 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) - майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, с власністю комітента.
Згідно ст. 1023 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) - Комітент зобов'язаний: прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії.
В ході проведення перевірки не підтверджено фактичну наявність імпортованих товарів (каучук, смолу).
Крім цього, в акті перевірки встановлено, що на момент укладання договорів комісії на імпорт та передачу на комісію продукції хімічної промисловості (каучуку, смоли) в TOB «***Приват»були відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності по придбанню та передачі на комісію продукції хімічної промисловості (каучуку, смоли), а саме: забезпеченість трудовими ресурсами складала 4 особи (директор та 3 менеджери, з них 1 працював по сумісництву); будь-які власні приміщення (офісні,складські), транспортні засоби відсутні.
Станом на 01.11.2008р. на балансі TOB «***Приват»рахуються основні засоби - офісна техніка (комп'ютер, телефон, офісні крісла, столи, пригтер, сканер) загальною вартістю - 43000,00 грн.
Станом на 01.12.2008р. на балансі TOB «***Приват»(ЄДРПОУ 888) рахуються основні засоби - офісна техніка (комп'ютер, телефон, офісні крісла, столи, принтер, сканер) загальною вартістю - 43000,00 грн.
  Перевіркою податкового органу встановлено відсутність економічних мотивів укладання та доказів фактичного виконання договорувід 10.10.2008р. №б/н між TOB «***пром Україна» та TOB «***Приват»,  внаслідок чого вказаний договір не спричинив реального настання наслідків.
  Товар (продукція хімічної промисловості ) по зазначеному договору не доставлявся відTOB «***пром Україна» до TOB «***Приват»та не був переданий у власність останнього.
Отже, виходячи з того, що первинні документи щодо здійснених операцій TOB «***Приват», які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій (перевезення, зберігання), відсутні, вбачається що позивач, намагається отримати вигоду виключно за рахунок бюджету (отримання відшкодування сум ПДВ).
Під час аналізу фінансово-господарської діяльності TOB «***Приват» перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчиняться у формі, встановленій законом, правочин має буті: спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничоскладських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Внаслідок цього, податковим наслідком вказаного нікчемного правочину стало безпідставне формування податкового кредиту по деклараціям з ПДВ, поданими TOB «***Приват» до  ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добро-совісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Суд першої інстанції реальність господарських операцій не дослідив, наведених обставин не врахував, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Виходячи із вимог статті 71 КАС, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Колегія суддів зазначає, що доводи органів державної податкової служби  свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв’язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому не можуть бути визнані протиправними.
Виходячи з цього, податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права  та необґрунтованим –при неповному з’ясуванні обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
  Апеляційні скарги прокуратури м. Києва та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
           В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «***Приват»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відмовити повністю.
  Рішення набирає законної сили  з моменту проголошення, а  якщо його  було прийнято  за наслідками  розгляду  у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга  на судові рішення  подається безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом  двадцяти днів після набрання  законної сили судовим рішенням  суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі  складення постанови в повному обсязі  відповідно до  статті  160 цього  Кодексу –з дня  складення  постанови в повному обсязі  (стаття 212 КАС України).